Священник про ситуацію в Харкові: драма геноциду і смерті

Уродженець Любліна, отець Войцєх Сташевич працює на сході України з 2006 року. Він є директором «Карітас-Спес Харків» і вікарієм катедральної парафії в Харкові.

Священнослужитель повідомив, що в Харкові та навколо все ще небезпечно.

— Вночі та вдень чутно вибухи та обстріли. Останніми днями дії окупанта в основному полягають в нападах на житлові будинки, де перебувають цивільні. Нещодавно ракета влучила у п’ятиповерхівку. Будівлі міської й обласної адміністрації, а також поліція були обстріляні та пошкоджені вже давно, — зазначив отець Сташевич.

Він додав, що будівля курії також постраждала через вибух у сусідньому відділенні поліції.

— У даху є отвір, приблизно метр у діаметрі, але, на щастя, це було технічне приміщення. У церкві також частково пошкоджені вікна, — додав священник.

Половина жителів виїхала

На питання про можливість евакуації він зазначив, що половина харків’ян уже виїхала.

— Якщо коротко, то ті, хто мали або хотіли виїхати, вже це зробили. Найчастіше залишалися люди, які не можуть поїхати через вік та хвороби, — пояснив священник. Він додав, що евакуація з Мелітополя чи Маріуполя неможлива, але з Харкова щодня курсує кілька потягів, у тому числі до Львова та Одеси. Нещодавно 16 мам із 30 дітьми із Дому для самотніх матерів під Харковом виїхали разом із волонтерами на Західну Україну.

— Кожна парафія зараз зосереджена на тому, щоб надати якомога більше допомоги. Найбільшою проблемою на сході України є відсутність доступу до їжі та ліків. Деякі магазини відкриті, але не в усіх є автомобіль або бензин, щоби до них дістатися. Гуманітарна допомога надходить рідко, бо це небезпечна територія, і водії бояться сюди їхати. Час від часу ми отримуємо підтримку, але це крапля в морі потреб, — додав отець Войцєх Сташевич.

Він наголосив, що щойно мав зворушливу зустріч із незрячими, які кільканадцять днів не виходять з дому, тому не мають доступу до їжі — хліба, молочних продуктів, м’яса.

— Ми привезли їм необхідні продукти. Вони дякували нам зі сльозами на очах, — розповів священник, додавши, що кілька днів тому був з допомогою в місці, де зараз у підвалі проживає 70 людей.

Також священник відвідує лікарні, де лежать хворі та поранені.

— Нас запрошують до лікарні для молитви або надання віатику тим, хто стоїть на порозі смерті, — зазначив отець Сташевич.

«Драма геноциду, смерть»

Священник наголосив, що за плечима українців уже вісімнадцять днів війни. Він зізнався, що з кожним днем стає важче, але ніхто цього не показує. За його словами, люди якось тримаються, мобілізуються і допомагають одне одному.

— Звісно, ми молимося, щоб це закінчилося і прийшла радість нового дня. Драма геноциду, смерть — особливо, дітей, — це крик душі для кожного з нас. Це найбільший біль і страждання, — зауважив священник.

Він підкреслив, що ніхто не очікував, що ця ситуація триватиме так довго. — Я до кінця життя пам’ятатиму кожен день війни в Україні — як це виглядало, що відбувалося, якими були емоції та страх. З іншого боку, видається, що дух хоробрості — це наша найбільша міць, крила, які дають нам сили діяти далі, — додав отець Сташевич.

— Ми відчуваємо, що не самотні. Звідси наша величезна вдячність за те, що роблять Польща та поляки. За останні кілька днів ми всі відчуваємо велику підтримку і дуже за неї вдячні, — зазначив священник.

Артур Покорський

Переклала Марія Шагурі